16-ого листопада у Івано-Франківській обласній філармонії імені Іри Маланюк о 18:30 год. до 210-ої річниці з Дня народження Семена Гулака-Артемовського та 160-ої річниці першої постановки Кафедра виконавського мистецтва Навчально-наукового інституту мистецтв Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника та Івано-Франківська обласна філармонія імені Іри Маланюк представляють постановку опери на три дії «Запорожець за Дунаєм». Нові осмислення та втілення відомого сюжету, що відновлюють історичну справедливість та є особливо актуальними у нашому сьогоденні.
Участь візьмуть студенти кафедри виконавського мистецтва, кафедри методики музичного виховання та диригування, кафедри сценічного мистецтва та хореографії.
Захід пройде у супроводі Академічного симфонічного оркестру Івано-Франківської обласної філармонії імені Іри Маланюк, художній керівник та головний диригент Сергій Черняк.
Приходьте та відчуйте правдивий дух вільної України та її героїв, які впродовж століть виборювали своє право бути вільними та незалежними!
Довідково. «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського впродовж багатьох десятиліть був однією з найбільш виконуваних українських опер. Причина такого інтересу радянської влади саме до цієї опери була цілком зрозумілою – композиція С. Гулака-Артемовського чудово вписувалася у радянську ідеологію, – пише у своєму дописі музикознавиця Наталя Миндюк.
Далі читаємо, що з часу написання опери у 1862 році та прем’єр у Маріїнському театрі Петербурга (1863) і Большого – у Москві (1864-1865), де роль Карася виконував сам автор, цей твір чудово виконував функцію змалювання українців-малоросів саме для росіян. Підкреслювало це й перше видання лібрето до опери 1863 року, автором якого теж був Семен Гулак-Артемовський. Жанр він визначив як “оригинальная малороссійская опера въ трехъ действіяхъ, съхорами и танцами”.
Після введення в дію Валуєвського циркуляра у 1863 році, наступна постановка “Запорожця…” відбулася лише 11 липня 1884 року за участі української трупи, адже вистави цієї опери теж були забороненими через її україномовність. Згодом, вже для радянської влади, “Запорожець за Дунаєм” слугував чудовим зразком, завдяки якому одним пострілом можна було вбити двох зайців: збільшити кількість українського репертуару та послідовно демонструвати меншовартість української культури.
Сюжет для цього чудово підходив та був наповнений типовими образами-штампами і ситуаціями: старий запорожець-п’яничка, сварлива жінка, сільська хата з тином і мальвами, спонтанні застілля недолугих українців, з яких можна посміятися. Усе це було доповнене історією кохання та колоритним турецьким антуражем. Проте цей факт не применшує значну роль митців, які долучалися до реалізації тієї чи іншої постановки на сценах українських театрів.